Кошеня в домі – як підготуватись
Рішення завести кошеня радісне та хвилююче. Поява нового члена сім’ї в домі викликає багато емоцій та запитань.
Тому ми підготували підказки та поради, як підготуватись до приїзду кошеня в дім та зробити його життя безпечним та щасливим.
ХАРЧУВАННЯ
Для кожної тварини базовою потребою є якісний раціон. Тому варто обирати корми із зрозумілим прозорим та детальним складом:
- "м’ясо курки", а не просто "м'ясо птиці",
- "жовтий горох", а не "бобові".
При бажанні кошеня можна годувати їжею домашнього приготування, але правильно це можна зробити лише з допомогою ветеринарного дієтолога. Самостійно вдома раціон буде незбалансованим та шкодитиме тварині.
Незалежно від обраного виду їжі, рекомендовано, щоб раціон був якомога стабільніший — годівля однаковими порціями в однаковий час. Якщо потрібен перехід на інший корм – зробити його якомога плавнішим. В ідеалі переводити на новий корм впродовж 2 тижнів, щодня потрохи зменшуючи дозу старого корму та збільшуючи дозу нового.
Важливо дозувати корм згідно ваги тварини, щоб улюбленець отримував достатньо поживних речовин, але і не переїдав (у кожного виробника на упаковці вказані рекомендовані дози корму в грамах на добу згідно ваги та віку кошеня). Цю рекомендовану кількість потрібно поділити на кількість прийомів їжі за добу і таким чином визначити дозу корму на одну годівлю.
Слід пам'ятати, що кошеня активно росте, тому його потрібно регулярно зважувати та корегувати дозу корму відповідно до набору ваги.
Корм потрібно зберігати щільно закритим, а якщо це не передбачено упаковкою виробника, тоді варто пересипати та зберігати корм у спеціальних контейнерах.
Можна годувати лише сухим кормом, можна поєднувати з вологим (варто орієнтуватись на вподобання тварини). При годівлі і сухим, і вологим кормом кількість сухого корму буде меншою, ніж при годівлі лише сухим кормом (якщо годувати сухим і вологим кормом одного виробника, то на упаковці сухого корму виробник зазвичай вказує, в яких пропорціях правильно поєднувати сухий та вологий корми). Якщо є бажання чи потреба годувати сухим і вологим кормом різних виробників – краще проконсультуватись з ветеринарним дієтологом, щоб він розрахував правильні дози одного і іншого корму.
Мисочки для їжі можуть бути з різних матеріалів, найкращими вважаються керамічні і скляні. Варто обирати розмір та висоту мисочки під розмір кошеня (деяким котам більше подобаються широкі мисочки, щоб вуса не торкались країв). Також для маленьких кошенят варто обирати мисочки з невисокими бортиками, щоб їсти та пити було зручно.
Посуд для корму потрібно мити після кожної годівлі.
Для дуже активних кошенят можна розглянути варіант прогумованих килимків або мисок з прогумованими краями для меншого ковзання по підлозі. Також є варіанти слоу-фідерів для тварин, що їдять дуже похапцем (це миски чи килимки з фактурною поверхнею, завдяки якій улюбленець буде витрачати дещо більше часу для поїдання корму).
ВОДА
ВІДПОЧИНОК
Кошеня має мати затишні місця вдома на різній висоті, де буде відпочивати. Бажано, щоб їх було декілька. Для цього підійдуть різні варіанти лежаків та будиночків. Можна запропонувати кошеняті декілька місць та спостерігати за твариною. Якщо подобається інше місце - то облаштувати лежанку там.
ДРЯПКИ
Кошеня має мати можливість проявляти свої природні інстинкти, одним з яких є заточування кігтів. Тому варто придбати дряпку (одну чи більше). Дряпки є з різних матеріалів та різних форм. Немає одного найкращого варіанту, варто пробувати різні та спостерігати за вподобаннями тварини.
ІГРАШКИ
У кошеняти мають бути іграшки.
Не рекомендовано лазер (перезбуджує тварину та не дає вдоволення від вполювання здобичі, тобто спричиняє фрустрацію).
Іграшка має не мати деталей, які кошеня може відгризти та проковтнути. На початках рекомендовано не залишати кошеня на довго наодинці з іграшкою, якщо ви не впевнені, чи не розгризе воно її. З часом іграшки можуть набридати, тому можна їх ховати, а пізніше знову пропонувати.
Не варто привчати кошеня до ігор з непристосованими для цього речима (целофанові пакети, вушні палички тощо), це може бути небезпечно.
БЕЗПЕКА
Не можна залишати людську їжу у вільному для кошеня доступі. Потрібно закривати смітник, ховати ліки, миючі засоби, косметику.
Пам'ятати, що деякі рослини є токсичними для котів (наприклад, лілії, тюльпани, нарциси, алое, філодендрон, “грошове дерево”, дифенбахія, пуансетія тощо).
Не залишати відкритими вікна, а також не залишати вікна на провітрювання (є захисні механізми у вигляді сіток-антикішок та захисних бокових решіток – рекомендовано їх встановлювати перед тим, як кошеня потрапить в дім).
Ховати кабелі, дроти. Облаштувати дім таким чином, щоб кошеня не могло дуже високо вилізти та впасти або застрягти десь.
Потрібно ховати від кошеня вуличне взуття та верхній одяг (на них можна принести з вулиці паразитів та/або інфекції, тому кошенят, особливо ще невакцинованих, варто берегти від можливих небезпек з вулиці).
СОЦІАЛІЗАЦІЯ
З 5 тижнів починається вік активної соціалізації, коли кошеня можна та варто знайомити з новими людьми та тваринами. Знайомства мають бути обережними, поступовими, не агресивними, мінімально стресовими та проходити в темпі, який підходить кошеняті. Стосовно тварин: не варто знайомити з тваринами, які хворі та/або невакциновані. Також не рекомендовано для перших зустрічей обирати тварин, які мають травматичний досвід, дуже боязкі або агресивні.
ЗМІНА ЗУБІВ
Проходить з 3 до 6 місяців у котів. Вона здебільшого відбувається без проблем та не потребує допомоги. Тим не менш, під час зміни зубів кошеня може бути більш дратівливе, менш активне, можливе запалення ясен, але в більшості випадків це не потребує лікування. При наявності дискомфорту можна запропонувати більш м’який корм. Інколи в період зміни зубів корисним буде запропонувати кошеняті дентальні іграшки (вони мають спеціальну форму та текстуру, яка при грі буде масажувати ясна та полегшувати процес прорізування зубів). При вираженому дискомфорті варто звернутись до ветеринара.
ВИХОВАННЯ
Не можна бити кошеня, прискати на нього з пульверизатора, кричати, лякати тварину. Кота не можна силою чи агресією "перевиховати", тільки "зламати". Коти не розуміють причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і покаранням, це лише підриває довіру до власника та формує травматичний досвід.
Тому з котами потрібно шукати компроміс, старатись розуміти причину їхньої поведінки і в дечому підлаштовуватись. Варто пам'ятати, що кіт - це не маленька собака, це інший вид тварин, не варто проектувати поведінку собаки на кота.
ТУАЛЕТ
В ідеалі для одного кота має бути 2 лотки вдома (так коту буде більш комфортно, він постійно буде мати чистий лоток та не відчуватиме дискомфорту від походу у вже користований лоток).
Варто обирати лоток під розмір кошеня (щоб воно могло без труднощів зайти та вийти з нього). Для дорослого кота потрібно буде більший лоток, ніж для кошеняти.
Лоток має стояти в затишному, безпечному місці, не можна лякати кота, коли він в лотку. Не варто раптово переміщувати лоток в інше місце.
Наповнювачі для лотка є різні, немає одного ідеального варіанту, варто пробувати різні та слідкувати за вподобаннями тварини. Слідкувати, щоб кошеня не їло наповнювач (можна для початку обрати туалет з решіткою, це дозволить тварині звикнути до лотка та не мати безпосереднього доступу до наповнювача). Наповнювач міняти по мірі необхідності, періодично мити лоток, орієнтовно раз в рік потрібно купувати новий туалет.
Кошеня не має кричати чи нявчати в процесі походу в туалет, акт діурезу та дефекації не має бути дуже довгим. Кратність походів в туалет в нормі індивідуальна та різниться для кошеня і дорослого кота. Якщо раптово частота змінюється - варто звернутись в клініку.
ГІГІЄНА
Варто привчати кошеня до гігієнічних процедур - чистка вух, стрижка кігтів, вичісування, чистка зубів. Детальніше про це може розказати ветеринарний лікар на плановому прийомі.
Також вдома можна привчати кошеня до процедури огляду, який проводять ветеринари в клініці (оглядати вуха, очі, рот, шкіру та шерсть, щупати животик тощо).
ПЕРЕНОСКА ТА АМУНІЦІЯ
Варто привчати кошеня до переноски (вона має бути у вільному для кошеня доступі, щоб воно могло познайомитись з нею та звикнути).
Таким чином відвідини ветеринарної клініки будуть менш стресовими для тварини.
Також для поїздок в клініку варто розглянути придбання амуніції (повідець та нашийник чи шлея).
КАСТРАЦІЯ
У віці з 5-6 місяців можна планувати кастрацію кошеня. У самок в ідеалі це зробити до першої тічки, у самців принципового значення не має, але краще до того, як кіт почне мітити. Під час тічки ніколи не можна давати гормональні засоби. Якщо є потреба полегшити прояви тічки, варто звернутись до ветеринара.
ОБСТЕЖЕННЯ
Перед кастрацією варто провести ЕХО серця та аналіз крові (гематологічний та біохімічний), щоб впевнитись, що тварина здорова та не має протипоказів до операції. Далі впродовж життя рекомендовано 1 раз на рік повторювати аналіз крові та ЕХО серця, також робити УЗД черевної порожнини, здавати сечу та кал на аналіз. Можлива корекція планових досліджень, які варто включити в щорічний чек-ап залежно від рекомендацій ветеринара та стану тварини.
ОБРОБКА ВІД ЕНДОПАРАЗИТІВ (ГЛИСТІВ)
Кошенят починають обробляти від гельмінтів з віку орієнтовно 1 місяць (можна раніше залежно від стану кошеня, умов утримання та стану здоров’я мами-кішки).
До 6-місячного віку обробку від гельмінтів проводять щомісяця, далі здебільшого 1 раз на 3 місяці, але точну кратність обробок та рекомендовані препарати визначає ветеринар після огляду тварини (це залежить від раціону, умов утримання тощо).
Антигельмінтик потрібно обирати згідно ваги кота (тому потрібно зважуватись перед обробками).
ОБРОБКА ВІД ЕКТОПАРАЗИТІВ (КЛІЩІВ, КОМАХ, БЛОХ)
Проводиться краплями на холку з віку 6-8 тижнів (залежно від препарату) на регулярній основі (тобто коли закінчується дія попереднього препарату, потрібно знову проводити обробку).
Препарати потрібно обирати згідно ваги тварини (тому потрібно зважувати кота перед обробками), краплі наносити на шкіру при основі черепа (не між лопатками, бо коти верткі та можуть дотягнутись туди язиком). Не можна гладити тварину до висихання препарату, не купати 2-3 дні до та після обробки. Обробляти котів від зовнішніх паразитів потрібно постійно, незалежно від того, чи кіт має доступ до вулиці, чи ні.
ЩЕПЛЕННЯ
У віці орієнтовно з 8 тижнів (2 місяців) починають планові щеплення комплексними вакцинами від вірусних захворювань (панлейкопенія, герпесвірус, каліцивірус), які повторюють кожні 3-4 тижні до 16-тижневого віку (4 місяці). У віці 6 місяців знову проводиться ревакцинація, після чого ревакцинація комплексною вакциною проводиться 1 раз на рік впродовж всього життя. З 12 тижнів (3 місяці) однократно проводиться вакцинація від сказу, після чого її повторюють 1 раз на рік впродовж всього життя кота. Детальніше про план та процедуру щеплень можна дізнатись у ветеринарного спеціаліста на огляді.
